24 жовтня святкує свій День народження найбільша всесвітня організація – Організація об’єднаних націй. Саме цього осіннього дня 1945 року набув чинності Статут ООН. Україна серед перших держав підписала цей документ і ввійшла до групи засновників організації. Але з усіх міжнародних днів та пам’ятних дат, започаткованих ООН, сьогоднішня Україна мала б «відзначати» якимись заходами Міжнародний день боротьби за ліквідацію бідності – 17 жовтня.

Кожного року цей День присвячено якійсь спеціальній темі. 2014 р вона звучить так: «Не залишати нікого позаду: думати, вирішувати та діяти разом проти крайньої бідності». Але зараз в Україні багато кого залишили «позаду». Тому що йде неоголошена війна. Тому що існують «території з особливим статусом». Тому що вперше в історії нашої країни виникло поняття «тимчасово переміщені особи».
Трохи історії не завадить. Простіше за все процитувати офіційний сайт ООН в Україні: «Початок нового тисячоліття відзначився підписанням у вересні 2000 року, під час найбільшого за всю історію зібрання світових лідерів, Декларації Тисячоліття. Україна також взяла на себе зобов’язання досягнути Цілей розвитку тисячоліття (ЦРТ) до 2015 року. Глобальні ЦРТ були адаптовані для України, враховуючи особливості розвитку нашої країни. Цілі Розвитку Тисячоліття для України – це 6 орієнтирів та 13 конкретних завдань на довгострокову перспективу. Ціль 1. Подолання бідності.
Завдання 1: Зменшити вдвічі кількість населення, вартість добового споживання якого не перевищує 4,3$ за паритетом купівельної спроможності, в порівнянні з 2001 роком;
Завдання 2: Зменшити на третину частку бідного населення (згідно з показниками визначеними національною межею бідності).»
На кінець 2013 р масштаби бідності за рівнем фактичного прожиткового мінімуму вдалося скоротити майже втричі – з 71,2 у 2000 р до 24,0. Країна мало-помалу планомірно рухалася в напрямку зменшення кількості бідних громадян. Хоча вимірювати бідність якимось одним способом неможливо. Багатовимірність цього соціального явища є темою наукових робіт цілих дослідницьких інституцій. Для прикладу, цифри по Україні:
— за суб’єктивним критерієм 60% мешканців нашої країни вважають себе бідними;
— 25,6% є бідними за умовами життя;
— 24,3% є бідними за доходами.
І кожна третя с’імя з дітьми залишалася бідною — 32,6%.
Цей рік унеможливив навіть наукові спостереження, не те що поступові кроки з подолання бідності. Зненацька у нас з’явились десятки тисяч громадян, які втратили все до останку: житло, власність, спокій і навіть малу батьківщину.
Зараз не на часі шукати винних, треба об’єднуватись і діяти. Тому що крайня бідність призводить до соціальних зрушень і на заміну Революції гідності дуже просто можуть прийти бунти зубожілих.
І на останок ще одна цитата – з послання Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна:
«В цей день ми знову підтверджуємо своє зобов’язання направляти наші спільні зусилля, рішення та дії на боротьбу з крайньою бідністю – та планувати кроки з побудови світу, в якому ніхто не залишиться без уваги! Нашею метою має бути процвітання для всіх, а не для небагатьох».

Ірина Гамбарян

Добавить комментарий