Відповідальність за поповнення ресурсами загонів бойовиків лежить і на державі, — впевнені донецькі правозахисники

Питання соціальної реабілітації осіб, звільнених з місць позбавлення волі, та їх облаштування на волі завжди були складними. Держава неприпустимо мало уваги та ресурсів приділяла допомозі таким особам. Більшість своїх проблем звільнені особи змушені були вирішувати самотужки. Тому не дивним є те, що частина з них згодом повертається до в’язниць. Нині, в умовах АТО, ця категорія громадян також опинилась у групі потенційного ризику, бо тільки невелика частка таких людей може вирішити свої проблеми після звільнення, не звертаючись до бойовиків. За словами представників правозахисної організації «Донецький Меморіал» чималу допомогу колишні в\’язні отримували та продовжують отримувати від Донецького міського притулку тимчасового перебування та реабілітації бездомних осіб (надалі – Притулок). Та залишаються й інші проблеми, що змушують декого з цих людей знову повертатись на злочинний шлях, зокрема, — брати до рук зброю та ставати на бік сепаратистів.
Щороку в Донецькій області звільняється з місць позбавлення волі майже п’ять тисяч осіб. Навесні цього року ще за рахунок амністії звільнено майже три тисячі осіб. Значна частка цих осіб потребує підтримки і допомоги у період відразу після звільнення. Натомість держава байдужа до їх проблем і фактично майже нічим їм не допомагає. Приємним виключенням є діяльність Донецького Притулку.
З 2012 року почалось спільне з Притулком виконання проекту “Реалізація програми соціальної адаптації та соціального супроводу осіб, які звільняються із місць позбавлення волі у Донецькій області”, який підтриманий Міжнародним фондом «Відродження».
За півтора роки виконання проекту сотні звільнених осіб отримали підтримку, соціальну психологічну юридичну допомогу.
Так, лише за останні десять місяців – з жовтня 2013 року по липень 2014 року до притулку звернулись 140 осіб, які звільнились із місць позбавлення волі. З кожним із них було проведено анкетування з метою виявлення їх проблем та надання необхідних консультацій, а також бесіди щодо подальшої їх долі. Із них 63 особам відновлено документи, надана реєстрація місця перебування за адресою притулку всім 140 особам, оформлена інвалідність 48 особам, надана допомога в оформленні пенсії 46 особам, проживання у притулку отримали 74 особи, лікування через притулок надано 59 особам, оформлено до будинку-інтернату 9 осіб.
Для підвищення спроможності Притулку надавати допомогу звільненим особам в рамках проекту його було дообладнано оргтехнікою, меблями, побутовою технікою, проведено ремонт частини його приміщень, відремонтований і автотранспорт. Тісна співпраця «Донецького Меморіалу» із цим закладом допомагла виявити низку проблем, які держава мала б вирішувати, щодо яких час від часу вона декларує наміри щось зробити, але насправді серйозно нічого не робить.

Проблема житла
Людина, яка звільнилась та не має даху над головою, не може знайти прихисток. Соціальні гуртожитки в державі фактично відсутні. Про відновлення їх мережі ніхто не дбає. Наявність будинків нічного перебування проблеми не вирішує.

Проблема реєстрації перебування
Будь-яка соціальна допомога, робота, медична послуга можуть бути надані людині за умови реєстрації її місця перебування. Для осіб, що звільняються, проблема була б значною мірою вирішена, якби в кожній адмінодиниці у державі була створена можливість (наприклад – виділена спеціальна адреса) отримати тимчасову реєстрацію, навіть без фактичного проживання за цією адресою. Цього практично немає.

Робота
Опинившись на волі після ув’язнення, часто без копійчини, бо й у в’язницях нерідко роботи немає, людина якнайшвидше намагається знайти джерело доходів – роботу. Навіть якщо вона змогла знайти, де жити, отримала реєстрацію – вона ще не може забезпечити собі існування без роботи. Пошук її був би легше, якби роботодавець був зацікавлений брати на роботу людей після звільнення. Але держава і тут байдужа до вирішення проблеми. Встановлена законодавчо вимога резервувати на підприємствах 5% робочих місць для подібних категорій людей мало що вирішує. Ця вимога – для великих підприємств, та й їх керівниками часто ігнорується. А сотні та тисячі дрібних та середніх підприємців не мають жодного стимулу брати на роботу учорашніх в’язнів.
«Донецький Меморіал» спробував зініціювати впровадження певних пільг і звернувся до Донецької облдержадміністрації щодо впровадження окремих податкових пільг для дрібних та середніх підприємців, які бажають працевлаштувати осіб, звільнених з місць позбавлення волі. У отриманій від управління Міндоходів у Донецькій області відповіді зазначається, що пропонується «встановлювати сільськими, селищними та міськими радами ставки єдиного податку для платників податку другої групи, які мають найманих працівників з числа осіб, звільнених з місць позбавлення волі, на 2 відсотка менше, ніж ставка єдиного податку для тих платників, які таких працівників не працевлаштовували».
Ця ініціатива отримала б певні шанси на втілення, якби була ще підтримана та рекомендована до впровадження обласною спостережною комісією. Проте спостережна комісія при Донецькій ОДА (голова комісії – Фомін В., заступник голови облдержадміністрації) не стала підтримувати відповідну пропозицію, приставши на категоричні заперечення правознавця Тамари Кірічук.
Тепер, коли в Донецькому регіоні склалася вкрай складна суспільна ситуація, не варто дивуватися, що звільнені з місць позбавлення волі особи знаходять можливість проживати та заробляти, беручи до рук зброю. Багаторічна стійка байдужість держави до вирішення проблем засуджених осіб, які звільняються після відбування покарання, несподівано обернулась такими наслідками.
Треба усвідомлювати і відверто сказати, що певна відповідальність за поповнення ресурсами загонів бойовиків лежить і на державі.
Варто підкреслити, що й та мінімальна допомога звільненим особам, яку вони отримували через притулок, зараз зменшується. Через нероботу паспортних столів припинилась тимчасова реєстрація звільнених осіб у притулку, відмінено безкоштовні талони на отримання паспортів. Держава знову йде знайомою стежкою: спочатку створює собі проблеми, намагаючись зекономити копійки, потім змушена ці проблеми розв’язувати, витрачаючи тисячі.
Виконання «Донецьким Меморіалом» дуже важливого для місцевої громади проекту завершується не тільки і не стільки здобутками та досягненнями, скільки констатацією проблем, які держава мусить вирішувати сумлінно та добросовісно, без імітації та проголошення пустих декларацій-обіцянок, і не завтра чи післязавтра, а сьогодні, зараз, негайно. Бо ж за імітацію діяльності та за окозамилювання іноді приходиться платити дуже дорого.

Олександр Букалов, «Донецький Меморіал»

Добавить комментарий